***
Петербурзькі білі ночі
Петербурзькі білі ночі!
Скільки статуй в Літньому саду!
Засвітились жаром очі
І зронили щирую сльозу.
Як краси багато в світі! –
Так схотілось все це змалювать –
У житті бувають миті,
Що від щастя хочеться ридать.
На папір штрихи несмілі
Олівцем простим рука кладе.
Ви чарівні, ночі білі,
Скільки вас іще в житті буде?
Дощ росив, дрібні краплини
Вже писали ранішній сонет:
З кріпака, цього хлопчини,
Виростав художник і поет.
***
Біля пам’ятника Шевченку
Пам’ятник Шевченку у граніті
Це ж яка жила людина в світі,
Скільки мала нездійсненних дум!
Скільки людям міг би ще віддати
Серця полум’я і щирих слів,
І єдину стріти, покохати –
Доля ж зла
вділила сорок сім.
Вітер зняв безжально лист із дуба,
Закрутив безжально вальс-танок.
Поселились в серці жаль і туга,
В голові потік сумних думок.
***
Пам’яттю залишся
Засіяна горем
Тарасова доля,
Закріплена болем
Поетова воля.
Країно-руїно,
Не видно просвітку,
Мила Україно,
Запали хоч свічку.
Нахили додолу
Верби і тополі,
Заспівай, небого,
Серед степу, в полі.
Зашуми у лузі,
У Дніпрі умийся,
Відгукнися в тузі,
Пам’яттю залишся.
***
Краса врятує світ
Краса врятує світ –
Це істина стара.
Не забувай завіт:
Живи лиш для добра.
Твори його завжди,
На кожнім кроці, всюди,
Зведи добра мости –
По них ідуть хай люди.
Твори добро усім,
научись прощати,
Збудуй довіри дім,
Спіши допомагати.
У Біблії читай
Ти заповіді Божі,
По них життя звіряй –
Ми по подобі схожі!
***
Життя – така коротка мить
Життя – така коротка мить
Й мінлива, схожа на погоду,
То медом ніжно оп’янить,
А то жбурне у прохолоду.
Людської прагнем доброти,
В кохання впасти з головою,
Й не знаєм, що усі мости
Вже доля звела над тобою.
Та тільки сонечко зблисне
Й росу осушить під очима,
Людина вірить в краще, жде,
Що щастя в неї за плечима.
***
Подаруй мені неба просинь,
Запали в моїм
серці пісню,
Не веди мене в
пізню осінь,
Заверни назад – в літо.
***
Минає день за днем, роки спливають.
Зустрілись вмить – шляхи переплелись.
Немає щастя більш, коли кохають,
Люблю й сьогодні, як тоді, колись.
***
Высокопарных слов ронять не стоит,
Когда два микрокосмоса ведут свой диалог.
Пусть
сам Господь к вам благоволит—
На память этот стих, как дружбы маленький
залог.
***
Бал
окончен. Пора уходить.
Миг
растаял – печально и
пусто.
Не
старайся меня позабыть—
Что
ж ты смотришь, любимый, так грустно?
***
Вірю
Як
пісні гук,
У серці стук
Благає знов:
-- Не вір в любов.
А я стою
І вся тремчу.
Тебе нема ---
Я знов одна.
Щаслива мить
Зійшла умить
Той час пройшов
І ти пішов.
Згортаю крила,
Бо я безсила.
Ніщо не зміню,
Хоча ще вірю…
***
Прощай
А
грудень плаче снігом за вікном,
Мете
хурделиця і дмуть завії.
Я тихо йду засніженим селом,
Сніжинки падають мені на вії.
Вітрище-вітер приущух злегенька,
Довірливо у вічі зазирав,
А далі мовив лагідно, як ненька:
--Це я тебе весною обіймав.
Улітку, як ти ніжилась на сонці,
Я подихом легеньким цілував
Волосся, шию… У твоїй долоньці
Заснув — й тебе єдиною назвав.
А пам’ятаєш листя те багряне?
Тобі до ніг я килимом стелив.
І почуття розбурхане, мов п’яне,
В душі своїй, соромлячись, чавив.
…Війнуло снігом – на щоці сніжинка,
Здригнулася: це
казка чи відчай?
Непрохано скотилася сльозинка
З смутних очей: « Мій Вітрику, прощай…»
***
Я не плачу, та пісні нема
Там, де мальви росли край дороги,
Де буяли густі споширі,
Не хотіла, щоб знали вороги:
Мої струни ввірвались в душі.
Як душа моя пташкою билась,
Як металися крила в політ,
Це в Сосюри ще пісня так склалась
Про кохання на тисячу літ.
Відцвітають вже мальви й жоржини,
Тим хвилинам нема вороття,
І хорошії, сонячні днини
Увірвало жорстоке життя.
Стало враз все буденним і зайвим,
Я не плачу, та пісні нема,
Ті століття, коли ти був рідним,
Скам’яніли… Довкола зима…
***
Осінь життя
Майнуло літо у світи незнані,
І ластівки покинули гніздо.
Чарівна осінь – величава пані –
Встеляє землю золотим теплом.
Втомилась люба від творінь магічних,
Вселяє в душу легкий сум і щем,
Бо все минає і немає вічних –
Квітками, може, в полі проростем.
Пелюстки ніжні запалять коханням
Юнацькі очі й
молоді вуста,
Розлук не буде, буде лиш стрічання –
Хвилює знову осінь золота.
Ластовська В.В
Немає коментарів:
Дописати коментар