Із власної творчості

Оркестр весняний

Уранці розбудив оркестр пташиний,

Сонети ніжно співав весняні.

Звучав той голос, мов кришталь вразливий,--

Така властивість тонкої грані.

Не в статках радість й щастя, а в любові,

Яка дарує духовні крила,

З дитинства всім знайома нам до болю

Матусі ласка – одвічна сила.

А виростаючи, крила губили

В турботах буднів, в життя проблемах,

Втрачаючи потроху що любили,

Тонув наш розум у теоремах.

Але душа відчула як ніколи –

Оркестр весняний прорвав запони,

Змогла піднятися високо вгору,

Забувши відстань, всі заборони.

Щоб з висоти пташиного польоту

Весь світ обняти, тріумф відчути,

Й на хвилю не вагаючись, на йоту,

Найвищу  сутність  людську збагнути!