Згадай мене
Згадай мене любий, єдиний мій друже,
Як гілка вишнева постука в вікно
(Злякалася вітру, а тому байдуже),
Як сонце за обрій піде за село.
Коли ти від смутку захочеш сховатись,
Як очі туманом накриє печаль,
Нам нічого більше, коханий, боятись,
Полинемо разом високо у даль.
Як холодно стане у світі від горя,
Як серце снігами в тобі защемить,
Поїдем, коханий, удвох ми до моря,
Забудем про час і зупинимо мить.
В безхмарному небі чи в хвилях ласкавих
Забудем розлуки зболілих років,
Сміятися будем за склянкою кави –
Доволі з нас смутку, не треба нам слів.
Все очі сказали у першу ж хвилину,
Як губи торкнулись моєї руки,
З тобою назавжди в кохання порину,
Й нас більш не злякають жорстокі вітри.
Немає коментарів:
Дописати коментар